Реабілітація і санаторій - не конкуренти
Систематичні огляди та клінічні дослідження свідчать про потенційну ефективність окремих методів бальнеотерапії та пелоїдотерапії для зменшення болю, покращення фізичної функції та якості життя, зокрема у пацієнтів з остеоартритом.
Водночас рівень доказовості різних методів неоднаковий. Це потребує подальших досліджень, стандартизації лікувальних протоколів і застосування методів відповідно до клінічних показань.
Наукові публікації:
Європейський досвід підтверджує доцільність розвитку курортної медицини як складової комплексного відновлення з власними методами, показаннями та сферою застосування.
Довготривале відновлення як перспективний напрям розвитку системи охорони здоров'я України Всесвітня організація охорони здоров'я у межах ініціативи Rehabilitation 2030 визначає реабілітацію одним із необхідних компонентів системи охорони здоров'я та наголошує на потребі забезпечення її доступності протягом усього життя людини. Особливу увагу ВООЗ приділяє зростанню потреб у реабілітації внаслідок старіння населення, поширення хронічних захворювань і збільшення кількості людей, які мають обмеження повсякденного функціонування. Серед пріоритетів ВООЗ — інтеграція реабілітації на всіх рівнях медичної допомоги, міжсекторальна взаємодія, розвиток кадрового потенціалу, забезпечення фінансування та оцінювання результатів.
В Україні потреба в забезпеченні безперервності відновлення набуває особливого значення внаслідок повномасштабної війни. Військовослужбовці, ветерани, члени їхніх родин, цивільні особи, які зазнали травм, а також люди з хронічними захворюваннями можуть потребувати тривалої підтримки після завершення лікування та окремих курсів медичної реабілітації. Завершення стаціонарного етапу реабілітації не завжди означає повне відновлення функціональних можливостей, фізичної витривалості, здатності до повсякденної активності та соціальної участі.
Саме тому ВАФК пропонує розвивати довготривале відновлення як комплексний напрям підтримки здоров'я та функціонування людини, організаційним продовженням медичної реабілітації. У межах цього напряму можуть поєднуватися: реабілітаційна допомога в довготривалому реабілітаційному періоді за медичними показаннями; санаторно-курортне оздоровлення з використанням природних лікувальних ресурсів; індивідуально підібрані програми фізичної активності та підтримки функціональної спроможності; психологічна підтримка, робота з порушеннями сну та хронічним болем; освітні програми щодо самостійного управління станом здоров'я; програми сімейного відновлення, соціальної адаптації та повернення до активного життя.
Конкретний склад послуг визначається відповідно до потреб людини, медичних показань, професійної компетенції виконавців та нормативних вимог. Принципова позиція ВАФК полягає в тому, що довготривале відновлення має забезпечувати наступність і підтримку результатів медичної реабілітації, не підміняючи її та не дублюючи функції реабілітаційних закладів.
Водночас необхідно юридично розмежовувати поняття «довготривалий реабілітаційний період», визначене законодавством, та запропоновану Асоціацією ширшу організаційну модель «довготривалого відновлення».
Позиція ВАФК: формування системи довготривалого відновлення
В умовах війни Україна потребує забезпечення безперервного маршруту відновлення для ветеранів, членів їхніх родин, людей після травм, оперативних втручань та із хронічними захворюваннями.
ВАФК пропонує розвивати довготривале відновлення як комплексний напрям підтримки здоров’я, функціональної спроможності та якості життя людини після лікування й інтенсивної медичної реабілітації.
Санаторно-курортні заклади можуть забезпечувати наступний етап цього маршруту через програми фізичного, психологічного, санаторно-курортного та сімейного відновлення відповідно до свого профілю, кадрового забезпечення та нормативних вимог.
Для розвитку цього напряму необхідно:
Визначити місце довготривалого відновлення в системі охорони здоров’я та його взаємозв’язок, як продовження медичної реабілітації.
Розробити маршрути переходу людини від лікування та медичної реабілітації до програм подальшого відновлення.
Визначити критерії спроможності санаторно-курортних закладів і вимоги до відповідних програм.
Забезпечити наукове обґрунтування методів, підготовку фахівців та оцінювання результатів.
Сформувати доступні механізми фінансування програм довготривалого відновлення, зокрема для ветеранів та їхніх родин.
Висновок
Медична реабілітація та санаторно-курортне відновлення мають розвиватися, як взаємодоповнювальні складові єдиної системи, а не як конкуруючі напрями.
Медична реабілітація забезпечує спеціалізовану допомогу, спрямовану на відновлення функціонування людини. Санаторно-курортне відновлення може забезпечувати подальшу підтримку досягнутих результатів, покращення фізичного та психологічного стану, підтримку активності та повернення до повсякденного життя.
“Всеукраїнська асоціація фізичної медицини, реабілітації і курортології” (ВАФК) виступає за формування в Україні системи довготривалого відновлення, яка забезпечуватиме наступність допомоги та ефективне використання потенціалу санаторно-курортної мережі.
Україні потрібна послідовна система відновлення, у якій кожен заклад виконує свої професійні функції, а людина отримує необхідну допомогу на кожному етапі — від лікування та медичної реабілітації до відновлення повсякденної активності та якості життя.
ПОЗИЦІЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ ФІЗИЧНОЇ МЕДИЦИНИ, РЕАБІЛІТАЦІЇ І КУРОРТОЛОГІЇ (ВАФК)
Медична реабілітація та санаторно-курортне відновлення: різні функції, спільна мета
Всеукраїнська асоціація фізичної медицини, реабілітації і курортології (ВАФК) підтримує розвиток сучасної системи медичної реабілітації в Україні, заснованої на принципах доказової медицини, мультидисциплінарного підходу, індивідуальних потреб людини та оцінювання результатів відновлення.
Водночас Асоціація вважає принципово важливим розмежувати функції медичної реабілітації та санаторно-курортного відновлення, визначивши їхнє місце в єдиній системі допомоги людині.
Санаторій не дорівнює реабілітаційному відділенню лікарні. Ці заклади мають різні завдання, але можуть забезпечувати послідовні та взаємодоповнювальні етапи відновлення.
Різні завдання — єдина система відновлення
Медична реабілітація спрямована на відновлення або компенсацію порушених функцій, зменшення обмежень життєдіяльності та досягнення визначених реабілітаційних цілей. Вона здійснюється відповідно до медичних показань, індивідуального реабілітаційного плану та встановлених професійних стандартів.
Після завершення інтенсивного етапу реабілітації людина нерідко потребує подальшої підтримки: відновлення фізичної витривалості, підтримки рухової активності, контролю хронічного болю, покращення сну, психологічного стану та повернення до звичного життя.
Саме на цьому етапі важливу роль можуть відігравати санаторно-курортні заклади та програми довготривалого відновлення.
Санаторій не повинен підміняти спеціалізоване реабілітаційне відділення лікарні, а лікарняне відділення — виконувати весь комплекс завдань санаторно-курортного відновлення.
Кожен заклад має виконувати свої професійні функції відповідно до потреб людини, наявних ресурсів та законодавчих вимог.
Водночас медична реабілітація за показаннями може продовжуватися в довготривалому реабілітаційному періоді, зокрема на базі належним чином організованих реабілітаційних підрозділів санаторно-курортних закладів.
Законодавство України передбачає участь санаторно-курортних закладів у реабілітації
Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» № 1053-IX від 03.12.2020 року передбачає можливість створення на базі санаторно-курортних установ стаціонарних відділень післягострої та довготривалої реабілітації.
Таким чином, законодавство визнає можливість використання санаторно-курортної інфраструктури для надання реабілітаційної допомоги за умови дотримання встановлених вимог.
Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я»
.
P.S. звертаю увагу на дату нового прийнятого закону 2020 , який проголосував діючий склад ВРУ.
Положення Закону конкретизовані постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 року № 1268 «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров'я». Відповідний Порядок передбачає створення на базі санаторно-курортних закладів стаціонарних відділень післягострої та довготривалої реабілітації, у яких допомога надається мультидисциплінарними реабілітаційними командами. Нормативно визначено вимоги до організації роботи таких відділень, обсягу реабілітаційної допомоги, персоналу та оцінювання результатів.
Отже, участь санаторно-курортних закладів у довготривалій реабілітації має пряму нормативну основу. При цьому необхідно розмежовувати статус санаторно-курортного закладу та право надавати реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я. Сам факт здійснення санаторно-курортної діяльності не надає автоматичного права на проведення медичної реабілітації. Для цього необхідно виконати відповідні ліцензійні, кадрові, організаційні та інші встановлені законодавством вимоги.
Європейський досвід та наукове підґрунтя курортних закладів.
У Німеччині, Франції, Італії, Чехії та інших європейських країнах курортна медицина розвивається як напрям охорони здоров’я, у межах якого використовуються природні лікувальні ресурси, фізична активність та комплексні терапевтичні програми.
Сучасна бальнеологія має наукове підґрунтя.
